chapaevka-church

"І відновлю Я Свого заповіта з тобою, і ти пізнаєш, що Я Господь" (Єз.16:62)

Колись у давнину, Господь через пророка Єзекіїля, сповістив заблуканому Своєму народу, що проявить милість Свою до нього й відновить його, простивши всі провини й знову прийме в обійми дітей Своїх. Ця обітниця здійснилась, коли Отець Небесний послав Сина Свого, Який став Новим Заповітом між Богом і людьми.

"Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм! І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них! Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш!" (Євр.8:10-12)

Слова сказані пророком за 572р. до Р.Х в точності здійснилися, коли на землю зійшов Син Божий й виконав Свою місію, примиривши Собою людей з Богом.
Та ці слова стають дуже зрозумілі й нам – віруючим в Ісуса Христа, коли ми звертаємо увагу на історію церкви в с.Чапаєвці й бачимо як дивно все відбулося в ній, що є свідченням Божественної дії

Церква ,, Христа Спасителя „ Євангельських християн-баптистів с.Чапаєвки бере свій початок з кінця 20-х років ХХ сторіччя.
Ще з тих часів Бог був по-особливому милостивий до жителів нашого рідного села. Адже на Золотоніщині сіл, де б існувала Євангельська Церква практично можна було порахувати на пальцях однієї руки. Лише в деяких населених місцях люди могли доторкатись до живого Слова Божого й живої віри в Ісуса Христа – Спасителя світу.

В той час церква збиралась в приватному будинку сільського писаря Заїки Якова Григоровича по вул. Гагаріна ( нинішня назва ). Тоді в певній мірі ще існувала свобода совісті й людей ще не переслідували за свої релігійні переконання, тому громада могла збиратись в тому будиночку для вивчення Біблії та служіння Богу.

Хоча світ завжди був і є налаштований проти всього Божого, та все ж таки Господь знайшов і покликав до Свого світла обранців Своїх, і не дивлячись на осудження інших, люди з великою радістю завжди приходили в зібрання віруючих в Ісуса Христа. А деякі з них виконали заповідь Господа й прийняли хрещення по-вірі в Ім’я Отця, Сина і Духа Святого.

В той час до церкви входили також діти Заїки Я.Г.
- Іван Якович Заїка
- Омелян Якович Заїка
- Варвара Яківна Борщ і її діти:
1. Михайло Олександрович Борщ – 1913р.н.
2. Євгенія Олександрівна Товстоп’ят

- Невістка Варвари Олександрівни – Катерина Андріївна Борщ (1907р.н) і її діти:
1. Лариса Григорівна Заїка
2. Олександр Григорович Борщ.

Ще постійно приходили в зібрання:
- Антон Приліпко
- Мотря Щириця
- А також члени їхніх родин.


Фотокартка церкви тих часів, датована 1930 роком.

Зібрання проводив пастор Джура Іван Митрофанович ( 2 зліва в нижньому ряду ), який приїздив з м. Золотоноші, бо місцевих служителів не було. В зібраннях читали Євангеліє, молились, співали християнських пісень, шестеро прийняли святе водне хрещення і були членами помісної церкви, решта ( на фото ) були тимчасовими прихожанами. Так була зароджена церква євангельських християн – баптистів в с.Чапаєвці нині: Черкаської обл. Золотоніського р-ну.

Церква проіснувала приблизно з 1928 по 1938 рр. Потім, під час масових репресій комуністичного режиму, церква також, як інші церкви різних конфесій підпала під жорстоке переслідування і була розігнана.

Божу справу не знищити.
Але молитви, скривджених тоталітарним режимом, братів і сестер за церкву не були марними, бо Всемогутній Бог, після багатьох років гонінь, знову відродив церкву в Чапаєвці, як і в багатьох інших містах й селах України. В ті тяжкі часи для віруючих в бувшому Радянському Союзі, Церква Божа не була знищена, а лише на певний час нахилилась, щоб згодом випрямитись для нової боротьби за душі людські. І Вона піднялася, по молитвах та волі Господній для того, щоб продовжити свій труд ще з більшою силою і не тільки в Чапаєвці, але і по всій території колишнього Радянського Союзу.

Початок Господнього процесу.
Почалося з того, що багатомилостивий Бог призвав до покаяння великого грішника і на той час наркомана, місцевого жителя Лимаря Сергія Михайловича, визволивши його від рабства наркоманії і поставив на дорогу служіння Господу Ісусу Христу. Майже відразу до Господа навернулись і його товариш Бакало Володимир Миколайович та рідний брат Сергія - Юрій.

Ці, покликані Господом чоловіки, почали їздити в зібрання церкви ЄХБ м. Золотоноші. Там вони вперше перед церквою визнали Ісуса Христа своїм особистим Спасителем й вирішили слідувати за Ним. І зрозуміло, що бажання братів по-вірі, було утворення церкви в селі Чапаєвці. Звичайно, що про існування церкви в минулому ще не було відомо нікому з новонавернених.

Так 24 жовтня 1996 року вперше зібралась відроджена церква села Чапаєвки. Того вечора в дім Ільїних Валерія Володимировича і Світлани Андріївни на запрошення віруючих і господарів будинку, приїхали брати з Золотоніської церкви :
- Яценко Олексій Наумович
- Кучер Микола Тимофійович ( потім відійшов від церкви )
- Блецько Микола Федорович
- Блецько Павло Федорович
Також в першому зібранні окрім господарів були місцеві віруючі:
- Лимар Сергій Михайлович
- Лимар Юрій Михайлович
- Бакало Володимир Миколайович
- Бакало Настя Василівна



Як добре розмовляти про Христа та ще й за таким столом!



Хоч і гарне пригощення та смачнішого від Слова Божого немає нічого для душі людини,
тому так і слухається із задоволенням та простотою.


Від часу того першого зібрання церква почала постійно збиратись один раз на неділю для вивчення Біблії, молитви, спілкування та співу християнських пісень. Кожне зібрання закінчувалось братським чаюванням з пригощеннями, що приносили віруючі, яких постійно з кожним разом збільшувалось. Тоді ж і було прийнято рішення про створення церкви в с. Чапаєвці.[/j]

Також відразу з’явилось велике бажання побудувати власне приміщення для церкви, причому всі були наскільки впевнені в цьому, начебто для цього були якісь матеріальні можливості.
В будинку Ільїних збиралася громада кожного четверга, а щонеділі їздили на богослужіння в Дім молитви Церкви ЄХБ м. Золотоноші, яка люб’язно надавала для поїздок власний автобус. Так продовжувалось до весни 1997 року.

Утворення братської християнської дружби
На початку 1997 року сталася знаменна подія, що зіграла важливу роль в збудуванні, розвитку і зростанні помісної церкви. 28 січня, вперше в зібрання завітала сестра по-вірі з Англії Джанет Хенді, і це стала незабутня подія, коли жінка, що не знала української мови, легко порозумілась із віруючими в Ісуса Христа й стала такою рідною через Святу Кров, пролиту Сином Божим за всиновлення кожного, хто увірує в Нього.
Та зустріч склала особливі враження на Джанет і вже через декілька місяців до Чапаєвки завітав й її чоловік Джон. Відразу ж зав’язались дружні стосунки між віруючими с. Чапаєвки, сім’єю Хенді, а також іншими братами й сестрами з Англії. Дружба, що вилилася в плодовите служіння для слави Господа Ісуса Христа, яке продовжується і до цього часу. Сумісне служіння проявилось в будівництві Дому молитви, проведенні дитячих християнських таборів та утворенні дочірніх церков.

Від колгоспної контори до власного храму.
Після візиту в березні 1997 року до голови колгоспу ( була така організація ) Марченко Анатолія Васильовича і його дозволу, церква почала збиратись для недільних богослужінь в актовому залі контори колгоспу ім.Чапаєва, а по четвергах в будинку Рисенко Анатолія Кіндратовича і Лідії Пилипівни. Не дуже зручно почувалось зібранню церкви в місці, яке не було призначене, або відділене  лише для поклоніння Богу. Так само були незручності коли проводилися свята Жнив чи Воскресіння Ісуса Христа, що супроводжувалися трапезою. Та громада дуже вдячна в першу чергу Богу, а також сім’ям Ільїних і Рисенків й керівництву колгоспу, що приютили в той перший час церкву Господню. 19 квітня 1997р., обласним відділом в справах релігії була зареєстрована Церква Євангельських християн–баптистів с. Чапаєвки і її статут.

Привілей від Господа – бути першими отримало п’ятеро.

3 серпня 1997 року в ставку с.Дібрівки,Золотоніського району разом з іншими братами й сестрами Золотоніської церкви, перші п’ять осіб віруючих в Ісуса Христа з с.Чапаєвки, охрестились в Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа - це були перші члени відродженої церкви:

1. Лимар С.М.
2. Лимар Ю.М.
3. Бакало В.М.
4. Бакало Н.В.
5. Пономаренко Л.В.


"Ми виконали Твою Заповідь Господь, - увірували й охрестились. А тепер говоримо: Ось ми перед Тобою, веди нас Своєю дорогою, яку Ти призначив нам в цьому житті, для слави Твоєї. Амінь!"

В 1998 році 27 жовтня, церквою була придбана стара хата за адресою вул. Гагаріна – 32 і після невеликої реконструкції та ремонту з 24 грудня 1998 року в тому самому маленькому будиночку проходили всі зібрання церкви. Це була дуже маленька хатинка і коли віруючі приходили із своєю родиною на свята чи на зустріч з братами із-за кордону, то не вистачало не тільки місця, але навіть і кисню. Необхідність у новому, більшому будинку була очевидною.
І Господь зглянувся на цю потребу громади й влаштував все таким чином, щоб наступного року розпочалась значна подія в історії віруючих Чапаєвки – будівництво Храму Господнього.

В 1998 році добавились ще 4 члени церкви і загальна кількість вже становила – 9 осіб. Також того року на зібранні членів церкви було прийнято рішення:
Назвати Церкву Євангельських християн-баптистів с. Чапаєвки -  Церквою "Христа Спасителя" Євангельських християн-баптистів .

Божі плани – не плани людей.
Спочатку були молитви, роздуми, пошуки і планування. Ніхто не міг навіть подумати про те, що Господь приготував для тих, хто має любов та шану до Нього і бажання служити Йому. Братство мріяло про більшу хату із великою залою і кімнатою для недільної школи, і обов’язково кухнею ( така була вимога сестер ). Продумовували дуже ефективний вид опалення грубою на всі кімнати одночасно. Кожен навіть складав свій власний варіат проекту, а декому він навіть снився.

Але повинно було відбуватись все згідно плану Божого. Спочатку Господь звів братів з чудовими жінками-архітекторами з Києва: Багрій Ольгою Іванівною і Бобровнік Ларисою Іванівною, які майже безкоштовно спочатку задумали, а потім і виконали проектну документацію на Дім молитви. Звичайно це була будівля поза всякою уявою сільських хлопців, з яких у власному житті майже ніхто не збудував сажку для курей. Проте нікого не лякав розмах будівництва, бо кожен розумів, що коли Господь привів нас до цього, то не полишить і в здійсненні з’явленого проекту. Тепер вирішили запросити на будівництво професійного прораба – Жужукало Петра Павловича. Він був місцевий спеціаліст, який добре зарекомендував себе на різних будівельних об’єктах села і міста Черкаси. Це також додавало впевненості в здійсненні задуманого й добросовісному відношенні місцевої людини, що буде жити в одному селі із збудованним об’єктом. Але всі добре розуміли, що все буде залежати від благословення Всевишнього, тому був об’явлений церковний піст кожного четверга ще до початку й на весь час будівництва.

Провидіння Боже.
Коли постало питання про місце будівництва ,, Дому молитви”, то з’явилось декілька варіантів і як наслідок багато розбіжностей й думок щодо цього. Після багатьох роздумів і молитов, а головне певних обставин, що дозволяли зупинитись лише на нинішньому місцезнаходженні храму, було вирішено будувати саме тут. І ось, коли вже були збудовані стіни і покрівля Будинку, громада дізнається про існування церкви в 30-х роках ХХ ст. Відразу ж починається збір інформації про громаду того часу. Інформації, як видно, було дуже мало та під час збору її виявляється чудотворний факт, який без сумніву має керівництво Боже. Новий ,, Дім молитви” побудований саме на тому місці де колись в 30-х збиралась перша церква Чапаєвки і ревно молилась про збереження її під час гонінь. І після всіх років богозневаги в країні, Всемогутній Творець показує Хто є Вседержитель і Господь всього. Він відтворює церкву Свою саме на тому місці де вона розпочалася й існувала до часу, як декому здавалось, повного знищення. Ніхто і ніщо не в змозі знищити справу Божу, як би вони не жорстоко діяли і не намагались це зробити. Нинішня церква не тільки піднялася із землі, але і принесла плід набагато чисельніший для слави Бога й продовжує це робити до … .

Чотири роки, що були об’єднані головною ціллю.
10 червня 1999 року – початок будівництва нового ,, Дому молитви.”

Цього дня екскаватор загнав свій перший ковш в місце котловану під забудову. 

Розпочалося самовіддане сумісне будівництво храму: членами місцевої церкви, братів з Англії, а також фізичною і фінансовою
підтримкою багатьох віруючих з різних регіонів України і Росії. Будувати було тяжко, проте жоден навіть і не подумав розвернутись й піти подалі від цього величезного котловану й жахливої спеки + 30 і більше, в тіні!
Милостивий Отець Небесний давав все необхідне, щоб темпи будівництва дивували навіть спеціалістів: силу, самовідданість, погоду, жагуче бажання робити цю справу і відсутність всього навкруги, окрім будівництва.


"Можливо нам і найтяжче біля плити в таку жару ще й зранку до пізнього вечора, та Господь дає нам і силу, і радість, і задоволення від того, що ми також будуємо Храм для Слави Його й спасіння душ!"


Незважаючи на тяжку працю на будмайданчику і кухні, люди не втрачали й фізичних сил. Не дивлячись на те, що працювали з 07.00  і до 20.00 год, кожного вечора будівельники йшли грати ще й у футбол, який обов’язково закінчувався перемогою однієї з команд з двохзначним рахунком ( грали до 10 голів ). 
Працювали й розважались дружньо, але при цьому не забували про головне призначення церкви – славити Бога й сповіщати про Ісуса Христа.


Того ж літа було охрещено ще десять осіб. Нажаль була й перша втрата – відлучення брата.
Церква зросла до 18 членів церкви


25 грудня 1999 року – перше зібрання в новому ,, Домі молитви” на першому поверсі будівлі.
Це була лише одна оштукатурена, сірого кольору кімната, але вона вже могла вміщувати, при необхідності, до 100 осіб. З того часу всі зібрання проходили уже в цьому примі-щенні, де єдиним опаленням - була власноруч складена плита, яка постійно диміла під час служінь, та ніщо не зупиняло віруючих йти, до ще не добудованого храму, вклонятись Отцю Небесному за Його любов до всіх людей і зокрема жителів с. Чапаєвки.

В 2000 році був зроблений великий обсяг робіт на будівництві ,, Дому молитви ” і в розбудові самої церкви. Були проведені значні оздоблювальні роботи і вже ввесь перший поверх був задіяний для різних церковних служінь. Молодь використовувала кімнату в якій відбувались недільні богослужіння, а для дитячої недільної школи були відведені чудові три кімнати, які і до сьогоднішнього дня служать на Славу Господу, з повним навантаженням.

В тому ж році охрестилися ще 7 осіб, але нажаль була і втрата: ( смерть сестри) церква поповнилася до загальної кількості -
24 членів церкви.

  Не сховати радости від того, що дозволив нам Господь…!
Наступний 2001 рік був продовженням року минулого. Продовжувалась праця по оздобленню інших кімнат Дому молитви, в яких започатковувались нові церковні служіння і в той же час відбулися дві дуже важливі події в житті і історії церкви.

На самому початку року церква отримала свого першого власного пастора. 7 січня на Різдво Христове, був рукопокладений на служіння пастора, член помісної церкви брат Лимар Сергій Михайлович.

,, Віднині ваша сім’я, повинна особливо служити Христу!”


3 червня 2001 року на свято Трійці, були проведені євангелізації разом із євангелізаційною групою Черкаської церкви ,, Дім Євангелія ” в селах Кедина Гора і Коробівка. По закінченні заходів було запропоновано, бажаючим більше пізнавати про Бога, зібратись для визначення місця зустрічей.

6 червня біля Будинку культури в с.Коробівка зібралися на перше своє зібрання місцеві віруючі: Горячова Ольга, Горячова Ніна, Герцен Ніна, а також їхні внуки. З того часу зібрання стали постійними і церква ,, Христа Спасителя ” виділила на служіння відповідальним за громаду в с.Коробівка брата Бакало Володимира Миколайовича.
В Кединій Горі для таких зустрічей був запропонований самими господарями будинок сім’ї Іпатенко Леоніда Андрійовича й Олександри Пилипівни й 9 червня відбулося перше зібрання, яке і прийнято рахувати Днем народження церкви в Кединій Горі. Відповідати за помісну групу було довірено брату Лимар Юрію Михайловичу, члену церкви ,, Христа Спасителя.”

Того ж літа силами церкви,, Христа Спасителя” був проведений  християнський табір для дітей Кединої Гори і Коробівки.


В самій Чапаєвці табори проводили брати і сестри з Англії, при допомозі місцевих вчителів. Ці табори мали дуже великий попит серед дітей і їх батьків, адже там було дуже цікаво.


15 липня церква христила ще 7 осіб. Також одна сестра вибула і нажаль, одну відлучили. Церква ,, Христа Спасителя „ зросла до – 29 членів церкви.



,, Ось і настав, брати й сестри, для нас той час, щоб виконати волю нашого Отця Небесного і скласти обітниці Йому!”
[/j][j]
2002 рік знову був роком праці над недоробками в будівництві, і водночас роком особливої уваги до дочірніх церков в селах Кедина Гора і Коробівка.
Як і кожного року на будівництві, продовжувалась самовіддана жертівна праця братів і сестер церкви ,, Христа Спасителя ” при підтримці віруючих з Англії, а також всього братства Золотоніського регіону. Люди жертвували як власною працею, так й матеріалами та продуктами для цієї Божої справи – возведення Дому молитви Отцю Небесному. Тому й рухалась справа впевнено, хоча можливо і не так швидко, як хотілось багатьом.
Знову були проведені силами Чапаєвської церкви дитячі християнські табори в Кединій Горі і Коробівці.
В липні 15 числа, разом з трьома віруючими з Чапаєвки, охристились п’ять сестер з Кединої Гори і дві з Коробівки, то були перші члени дочірніх церков. 
[/j][j]



Настав час приєднатись до Церкви Господньої і для нас!

Господь продовжує вести дітей Своїх. 
В тому році знову явлено було водійство Господнє в житті Церкви. Склалось так, що англійська команда знайшла можливості й запропонувала провести ще один табір в Україні. Звичайно коли ми про це дізнались, то надзвичайно зраділи й відразу спланували, що це буде в школі с.Коробівка, адже там є церква, а діти і їх батьки про табори такі знають і тому в школі погодяться на це з радістю, - подумали ми. Та не такі були плани Божі, бо як ми не намагалися переконати керівництво школи в доцільності й користі цього заходу,  провести християнський табір там було не дозволено. Це нас дуже засмутило, бо не використати такі можливості було б великим докором совісті для всіх. Тому ми того ж вечора, схилили коліна й помолились до Отця Небесного про школу в Деньгах. Також вирішили наступного дня їхати туди з пропозицією про проведення табору й розійшлись по домах.
Та тільки пастор прийшов додому, як до нього приїхав брат з церкви з великими враженнями та емоціями. Він сказав : ,, Щойно в церкву приїздив директор школи з с.Деньги Заїка Раїса Іванівна і попросила провести християнський табір в їхній школі в цьому році!”. Уявіть собі наш стан, коли ми почули цю новину! Відразу ж ми воздали славу Богу і ще раз переконались в тому, як живий Бог відповідає на молитви дітей Своїх.
Але надалі склалось ще цікавіше. Виявилось, що англічани змогли знайти лише засоби для проведення табору та нажаль (чи на користь) не зібрали самої команди для Деньгів. Ситуація можна сказати продовжилась з тими самими проблемами – втрата чудових можливостей. І Церква ,, Христа Спасителя” вирішила своїми силами провести, цей табір. Було дещо страшнувато на такому рівні самостійно проводити такий захід, та всі прекрасно розуміли, що туди нас привів Господь й це означає, що Він і перебуватиме там силою Своєю під час табору.

Хочеться відмітити, що табір команда з Чапаєвки провела на відмінно, за оцінкою місцевих людей і вчителів школи, бо дійсно Господь був з нами. Навіть і зараз говорять, що то був найкращий табір ( можливо, що він був вперше?). Та всі так старались, що додому повертались змучені і лягали спати з думкою про завтрашній день в таборі.

Також потрібно відзначити лояльність місцевої влади та ентузіазм директора школи й багатьох вчителів, що були помічниками в командах. Діти приходили кожного дня в табір з великою радістю й дуже здружились та полюбили своїх лідерів, яким в кінці табору дарували квіти і інші пам’ятні сувеніри. Вся ж команда на завершення отримала великого українського коровгая, якого з’їли відразу ж коли повернулись додому для святкової вечері подяки Богу.

В 2002 році Церква ,, Христа Спасителя ” нараховувала вже - 32 членів церкви.
[/j][j]

2003рік став роком великого ентузіазму в будівництві, що ознаменувався - роком освячення Дому молитви.

Справедливо буде відмітити велику допомогу й Чапаєвського філіалу Черкаського управління міліоративних систем і його директора Вовк Володимира Антоновича. Ця організація дуже багато співпрацювала і йшла на зустріч будівництву храму, виділяючи свою техніку на протязі всього часу.

На самому початку року загальним рішенням старійшин церкви і керівниками Англійсько-Української християнської місії Джоном і Джанет Хенді, була визначена дата освячення Дому молитви. Рішення було прийнято й офіційно об’явлено, а це означало, що назад дороги вже немає і ніяких вибачень не буде.
Недоробок залишалось ще дуже багато, а часу 4 місяці. Почалися дні наповнені думкою лише про День відкриття храму і самовідданої праці всіх членів церкви. Кожен день став для громади – суботою тобто ,,суботником”, за виключенням Господнього дня – неділі, коли збиралися всі для поклоніння, подяки і єдиного прохання у Господа за будівництво. І милостивий Бог не залишив самовіддачі в праці і ревносних молитв дітей Своїх за насущну потребу, без милості Своєї.
Незважаючи на великий обсяг робіт і як завжди брак потрібних коштів, з допомогою Отця Небесного, все необхідне для освячення було зроблено буквально в назначений день.
[/j][j]
[/j][j]


Боже, дякуємо Тобі за те, що Ти все зробив й настав цей день – освячення Твого храму і в нашій Чапаєвці!

15 червня 2003 року (свято Трійці ) - освячення Дому молитви. 

На цю священнодію й торжество з’їхалися багато гостей: братів й сестер з різних Церков України і Англії. Це була знакова подія, - результат декількарічної праці віруючих України й Англії, а також взаєморозуміння місцевої влади і громади ЄХБ.

[j]
,, Та ти зглянешся на молитву Свого раба та на його благання, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій молиться перед лицем Твоїм сьогодні, щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Ймення Моє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці!"
(1Цар.8:28,29)


Дім молитви запрацював на повну потужність.
Головний зал вже вміщував на богослужіннях біля двох сот чоловік, а при необхідності і більше, особливо під час Дитячого ранку на Різдво. Інші приміщення використовувались в самих різних християнських програмах.

Також в цьому році 19 листопада, сталася важлива подія в житті й діяльності церкви – утворення першої домашньої групи в сімї Юрія й Вікторії Лимар. Відразу ж явними стали переваги малих домашніх груп. Люди мали можливість в таких зібраннях не просто слухати Слово Боже, молитися й співати, але й самим бути почутими. Кожен приносив свою проблему, радість й потребу в невеличку сімю, де неодмінно отримував потрібну пораду, співчуття, розуміння і нерідко допомогу. В таких зібраннях завжди панує любов, доброзичливість радість і натхнення жити життям християнина, коли відчуваєш таку підтримку й турботу братів і сестер. Не дарма сказано, що міцна й сильна церква тоді, коли вона складається з багатьох маленьких груп, що наче струмочки стікаються в одне потужне русло. Тому ця група і церква загалом відразу почали молитися про утворення нових малих домашніх груп і  молитва була почута... .

Того ж року, як і кожен рік, відбулося святе водне хрещення по-вірі в Ісуса Христа – Сина Божого. Цього разу хрещення проводилося разом із церквою с.Богуславець. Пастор Олександр привіз для виконання заповіді Господа Ісуса Христа 8 осіб із сіл Богуславець та Лукашівки. Від Чапаєвської церкви ,, Христа Спасителя” євангельських християн-баптистів прийняло святе водне хрещення 7 осіб, а також ще троє перейшли до церкви з інших церков і одна сестра вибула, всього стало: 41член церкви.



Кожен рік Господь стабільно збільшував Церкву ,, Христа Спасителя ”

Настав час більшої духовної праці.
2004 рік – рік планової праці по ствердженню церкви і розповсюдження Благої Звістки. Збільшилася частка служіння церкви в літніх дитячих християнських таборах. Тепер вже і молодіжний табір проходив на стадіоні в Чапаєвці, а не на березі р.Дніпра під наглядом Золотоніської церкви, як було раніше.

У церкві з'явилася недільна школа для дорослих, яка проходила до і після недільного богослужіння. Церква зростала духовно і чисельно, і важливу роль в цьому грали, як праця членів церкви так і християнські табори. Суттєво збільшилась недільна школа для дітей до 40.

7 січня, на Різдво Христове, були рукопокладені перші диякони церкви: Лимар Юрій Михайлович і Бакало Володимир Миколайович. Церква і пастор отримали офіційних помічників для служіння.

Дякуємо Боже за довіру. Благослови нас Господи бути гідними покликання Твого!

Як і кожного року, відбулося хрещення, цього разу п’яти осіб.



Заповідь Твою ми виконали ... , попереду життя, наповнене спокус й перешкод, і тепер нам необхідно встояти, і бути вірними Господу![j]Дуже скорботно, але в 2004 році знову були втрати: один брат помер і одна сестра була відлучена. Церква налічувала 44 членів.
2005 рік – в церкві ,, Христа Спасителя ”мав гасло:,, Кожен член церкви по одній душі для Христа в 2005році.”
Як завжди рік почався з радісного святкування Різдва Христового і як завжди церква дуже багато готувалася до цієї події, щоб свято дійсно було радісним й яскравим. Готувалися всі: проповідники, учителі недільної школи і діти, а також ввесь господарський корпус. Дуже значним внеском в святкування були подарунки для дітей, надіслані від дітей недільних шкіл Англії й зібрані та переправлені в Україну – Українською християнською місією під керівництвом подружжя Джона і Джанет Хенді. Для дітей Різдво завжди поєднується з подарунками, тому вони з нетерпінням чекали цього свята і готувались до нього.
Але головний Подарунок, як для дітей так і для дорослих звичайно це Син Божий Ісус Христос – Спаситель світу.
В селі навіть почали жартома говорити, що Різдво – баптистське свято.
Рік минув в намаганнях членів церкви виконати поставлену мету відносно кожного – привести до Господа хоча б одного з тих, хто ще не пізнав Спасителя.
Проте рік так само відзначився постійною стабільністю і 6 осіб виконали заповідь Ісуса Христа й охристилися в Ім’я Отця, Сина і Духа Святого. В тому році прибула з іншої церкви одна сестра і знову не обійшлося без втрат : четверо були відлучені.
Церква має 47 членів церкви.
2006 рік – ,,Більше плоду для Христа на цей рік моя мета.”
Таке гасло, за задумом, повинно було стимулювати кожного віруючого й саму церкву в 2006 році, до життя більш відданого Христу ніж року минулого. Й відразу хочеться сказати, що так і сталося. Як церква загалом так і більшість членів церкви, принесли набагато більше плодів для Господа ніж це було зроблено в 2005 році. Церква не тільки поповнилася чисельно, але зросла духовно і особливо це яскраво було видно по молоді.
А розпочався рік як завжди із святкування Народження Спасителя світові – Ісуса Христа 7 січня за Українською традицією. Як завжди були дуже чудові, радісні богослужіння. Під час проведення Дитячого ранку місць просто не вистачало для бажаючих подивитися Різдвяну сценку у виконанні церковної молоді, послухати святкових пісень про народження Сина Божого та отримати чудового подарунка від християн з багатьох церков Англії.
[j]Починаючи з 1999року в церкві кожної зими проводилися християнські повчальні семінари для молоді. Кожен раз ці події проходили з великою зацікавленістю старших дітей тому, що окрім пізнання дуже важливих Біблійних істин ще проходило і змагання між командами – учасницями семінару. І кожного разу були запеклі змагання за перемогу в семінарі і не лише за головний приз, а і для того щоб виконувати Біблійну настанову: ,, Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!” (1Кор.9:24).І майже кожного разу були нові переможці цих семінарів. Але безумовно перемагали всі, бо не втратили, а здобули незрівнянно більш цінніше ніж головний приз це – пізнання Господа Христа та духовне зростання вже пізнавших Спасителя. Часто по-закінченні семінарів діти приходили в покаянні до Ісуса Христа й ставали на дорогу слідування за Сином Божим. Табори, які проводилися щороку англійською командою в співробітництві з церквою "Христа Спасителя", в 2006 році набули дещо нового формату в зрівнянні з минулими роками. Тепер не просто був певний перерозподіл сил і термінів проведень таборів, але і вперше табір для молоді проводився в тентовому містечку, де молодь повинна була проживати 5 діб. Його жартома назвали „ Табір на городі”, адже він проводився на території присадибної ділянки будинку, що належить подружжю Хенді.Веди й нас, пастор Джон, до виконання заповіді Господа Ісуса ХристаТроє братів й одна сестра охристились, також одна сестра прибула . Нажаль були і втрати: Одна сестра померла, трьох виключили. Церква в кінці 2006 року налічує 48 членів. І звичайно ж, визначною подією в 2006 році, стало святкування Десятиріччя церкви євангельських-християн баптистів села Чапаєвки. До цієї дати дуже готувалася вся церква тому й свято вийшло на славу Богу. Окрім молитов за проведення торжества, брати й сестри доклали чимало фізичних зусиль, щоб все було так як повинно бути у домі Божому.Коли ж настав довгоочікуваний день,  церква не просто дякувала й вклонялася Богові за все, за всі десять років, але й   свідчила світові про те що вона є тіло Христове, в якому повна гармонія й все упорядковане зразково.
Слава Тобі Господи за все! Саме такі слова сьогодні скаже кожен - хто пізнав Христа, не дивлячись скільки часу пройшло з того моменту коли він зустрівся із Спасителем своїм.Благослови нас Господи до часу, коли Ти прийдеш за нами, для слави Твоєї, Бога нашого - Отця, Сина і Духа Святого. Амінь!

Фінансова підтримка

Якщо у вас є бажання підтримати церковне служіння, пишіть нам через форму контакти , вказавши в темі підтримка церкви.

Форма входу

Реєстрація

Календар

Наше опитування

Чи являється для вас молитва перед їжею чимось особливим?
Всего ответов: 48

Друзі сайта


Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0