chapaevka-church

"У Бога тоді вже були плани про мене"


Сестра Ніна Герцен, член церкви ЄХБ с.Коробівки, Учитель Недільної школи

Раніше я жила, як і всі люди, що належать світові – любила погулять, випить. У людей не крала, а на роботі, де б не робила, знаходила, що взяти. Любила кричати, лаятися з іншими. В сім'ї також миру не було й не знаходила спільної мови із дітьми. Про Бога не знала нічого, адже в родині не було жодного віруючого, а отже і розказати не було кому.
Але, дивлячись на природу, на птахів, на звірів я часто задумувалася:"Чому вони такі різні? Чому люди не всі одинакові?" і відповіді не знаходила. Та згодом я їх знайшла, коли почала вивчати Біблію.
А у Бога ж тоді вже були плани, щодо мене. У мого чоловіка в Німеччині живе рідна тітка. Як виявилося вона віруюча і ввесь час молилася за нас. Одного разу у двері посукали і коли я відчинила, то на порозі побачила двох чоловіків, що тримали посилку й листа. Вони сказали, що прибули з привітом від тітки з Німеччини. То був Октавіан Корк із братом. Ми їх прийняли, як дорогих людей з Українською гостинністю, але вони приїхали розказати нам про Бога. Тоді я вперше почула про Ісуса Спасителя. 
Я відчувала, як усе, що вони розповідали торкає мого серця, але я ще мало чого розуміла. Гості подарували нам Новий Заповіт і дитячу Біблію, а також порадили йти до Церкви Божої й приймати Ісуса Христа у своє серце.
Дитячу Біблію я прочитала, а Новий Заповіт не хотіла, бо нічого не розуміла з Нього. Мої гості почали приїздити до нас двічі на рік. Минуло два роки, але я все так і не змогла поєднатися із Господом. Постійно виникали якісь перешкоди. Я з'їздила у Православну церкву, але не знайшовши потрібного душі і не зрозумівши нічого з прочитаного служителем, більше не захотіла туди їхати. Коли знову приїхав брат Корк і запитав чи була я в церкві, я відповіла, що була у Православні, але нічого там не зрозуміла. Тоді він сказав, щоб ми ішли у іншу – Євангельську церкву і при цьому добавив, що більше приїздити не буде, бо плодів не має, а сили і час йому потрібно віддавати вже іншим. 
Я знову відчула, що Бог мене кличе і стукає до мого серця та знову з'явилися чергові перешкоди, що відводили мене від Христа. І коли наступного разу брат Корк прислав до мене віруючого брата, це було для мене якимось поштовхом. Я зрозуміла, що мені потрібно самій іти й шукати. І тут мені Бог підказав через мою дочку де є Його люба церква й що до неї вже їздить одна жінка із нашого села. Так я попала в Золотоніську церкву євангельських християн – баптистів. 
Була я там три рази і постійно, коли пастор закликав до покаяння, він чомусь дивився прямо на мене. Пізніше я зрозуміла, що це Сам Бог так звертався до мене та тоді мене все ще щось стримувало. На четвертий раз я хотіла вийти й покаятися, але мої ноги тоді чомусь знову були "приковані" до підлоги, а Бог через пастора знову дивився на мене і кликав мене. Приїхавши додому я вирішила, що на наступному зібранні я обов’язково запрошу Христа до мого серця. Написала навіть на папері усе, що потрібно буде мені сказати Богу в той момент покаяння.
І ось настала довгоочікувана неділя і я знову відчула як Бог через пастора "дивиться" на мене і "гукає" мене. Але тут я знову відчула, що не можу відірвати ніг від підлоги й в очах потемніло лише невеличкий коридор до кафедри мав легке освітлення, як у тунелі. І я з усієї сили відірвала ноги й побігла до служителя. Як дісталася до кафедри не пам’ятаю, але пам’ятаю, що стала на коліна і коли треба було сказати ті слова, що завчила, то я тільки сказала: "Я така грішна, прости мене Боже!". Коли ж піднялася на ноги, то побачила, як навкруги чужі до цього мені люди, так радіють за мене. Поверталася на місце я наче на крилах. Звичайно ж на словах чи на папері ніхто не зможе передати того почуття, що приходить в момент примирення з Богом і що я їх мала в той час. Це треба тільки пережити і відчути самому.
Зараз я живу ввесь час із Богом. Він змінив моє серце і моє життя. У мене налагодилися стосунки в сім'ї, з дітьми і навіть із сусідами. Я стала спокійна і ні з ким не лаюся, а коли виникають якісь непорозуміння чи проблеми, приклоняю коліна й усе віддаю в руки Бога та прошу мудрості у Нього. І Бог дивним чином усе вирішує. Вирішує навіть і фінансові проблеми, тому, що я покладаюся тільки на Нього Одного й вірю, що я спасенна і буду з Ним у Царстві Його. 
Бо Він помер і воскрес за мене, знайшов і прийняв мене, зробив мене щасливою донькою Своєю. І я Його славлю за це на вічно. Амінь! 

Фінансова підтримка

Якщо у вас є бажання підтримати церковне служіння, пишіть нам через форму контакти , вказавши в темі підтримка церкви.

Форма входу

Реєстрація

Календар

Наше опитування

Вам сподобався наш церковний сайт?
Всего ответов: 15

Друзі сайта


Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0