chapaevka-church

Передати отриману благодать

04,10,15 Богослужіння в Церкві Христа Спасителя



14 І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились... (Лук.17:14)

16 Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі. (Матв.5:16)


Коли я ходив до школи, у нас в класі була одна дівчинка, що мала зовсім незначну зовнішню відмінність. Вона була звичайною дитиною із звичайним розвитком і без якоїсь патології. Єдине, що кидалося у вічі, так це колір її лиця, що був дещо червонішим. Тобто таких людей дуже багато і зазвичай вони не викликають якоїсь незвичної реакції у оточуючих. Взагалі у кожного є щось своє відмінне і це добре підкреслює людську індивідуальність. Але для моєї однокласниці це спричинило дуже великі проблеми. Ні, із здоров'ям все було гаразд, а ось у відношенні одноліток до неї сталось щось жахливе. Ввесь клас просто попав під вплив якоїсь не зрозумілої дії. Майже всі почали не тільки цуратися її, але й багато-хто постійно ображав її. Спочатку за колір її лиця, а потім і просто за звичкою. Це стало якимось безумством! Хтось дав їй образливе прізвисько однієї із смертельних епідеміологічних хвороб і тим також посіяв дитячу неприязнь, а часто гидування й навіть ненависть багатьох. У класі всі сторонилися її і вважалося чимось страшним доторкнутися до неї. Майже всі хлопці кидалися в різні сторони, коли вона просто йшла по проходу класу. Теж саме проявлялося і в коридорах школи на перервах та передавалося дітям інших класів. Звичайно, що таке відношення травмувало дівчинку і вона часто просто плакала від цього. Дуже добре, що у неї в той час все ж таки була подружка, яка її втішала та всіляко намагалася підтримати. Ввесь клас неодноразово збирали(за її відсутності) і гнівно докоряли за таке ставлення до неї. Всі наче опускали голови й показували свій сором за свою поведінку та після таких зборів практично нічого не змінювалося. Безумовно це були діти і дитячі "пустощі", але ось страждання *** було зовсім не дитячим. У старших класах таке гидування зменшилося та все ж таки щось недобре у відношенні до неї її класу залишалося. А потім закінчилася школа і всі "розбрелися" посвіту. У кожного по-різному почалася складатися доля. Хтось відразу одружився, хтось почав навчатися, хтось пішов до армії, хтось виїхав закордон чи зовсім у невідомому напрямку. Однокласників почав бачити дуже рідко, а коли запитував про інших, то за половину класу практично нічого не знали. Про багатьох же дізнавався, що у них не все гаразд і в кар'єрі, і в особистому житті. Та на великий і приємний подив чув, що у *** все добре! Вона вийшла заміж, народила дітей, живе у щасливому шлюбі і радіє життю! Тоді я подумав: "Як все повністю перемінилося! Дівчина, що мала стражденні роки у школі, тепер живе щасливим життям на відміну від багатьох! Чому так стається? Чому відбуваються такі разючі переміни, як у одних так і в інших?"

Ця історія дуже схожа на ту переміну в житті зцілених Ісусом Христом десяти прокажених. Люди із таким захворювання вважалися нечистими у суспільстві і вимушені були жити у великому приниженні та стражданні. Але якщо проказа відходила то їх знову приймали в селища й вони могли жити повноцінним життям. Здавалося б все тепер добре і більше нічого не потрібно, та біда в тім, що часто "забувають" віддати славу за такі переміни Тому, Хто є справжньою причиною одужання, - Ісусу Христу! Слово свідчить, що лише один повернувся подякувати Спасителю. Як сталося у житті *** з цим я не знаю, бо зараз не маю ніякої інформації про неї, але на прикладі багатьох знайомих бачу, що за отриману благодать не всі "спішать" підносити славу Зцілителю.

Зцілення Христове проявляється найперше у переміні становища людини перед Святим Богом і її вічної долі. Із приреченої на загибель хворої на гріх душі, вона стає "здоровою" й сповненою живої надії людиною. Тепер вона не покидьок суспільства, але повноцінний член його. Віднині вона має непереривну радість, що розпочалася в момент її "зцілення" і продовжується завжди. Та чи дякує вона за це?

Дякувати Богові за Його зцілення й повну переміну свого становища, людина може лише тоді, коли буде виконувати Його волю у своєму житті. Його ж воля прославляти свого Творця все своє життя (Рим.12:1; 1Кор.6:20; Матв.5:16). А підносити славу Господу можливо лише у щоденному слідуванні за Ним (Лук.9:23-26).

Християни отримали благодать переміни свого положення перед вічністю і тепер Бог чекає, щоб кожен передав її іншому. Колись хтось Благу звістку приніс нам, а тепер ми маємо її віддати другому, щоб і він став щасливим навіки членом Сім'ї Бога (Мт.28:19-20).

Брат Олександр Пономаренко проповідував на дану тему й закликав всіх славити Бога особистим свідченням світові про неймовірну любов Христову, яку вони пережили в собі. Також багато співали та молилися. А ще виконали заповідь Спомину та привітали із Днем народження членів церкви, що мали цю подію у минулому місяці. І звичайно ж ввесь час лунали слова: "Слава Господу! Амінь!"


  Поділись цією новиною



Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Фінансова підтримка

Якщо у вас є бажання підтримати церковне служіння, пишіть нам через форму контакти , вказавши в темі підтримка церкви.

Форма входу

Реєстрація

Календар

Наше опитування

Як вам новий дизайн нашого сайта
Всего ответов: 43

Друзі сайта


Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0