chapaevka-church

Крик, що не змовкає

31,01,16 Служіння Церкви Христа Спасителя



25 Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.
(Лук.16:25)


"Так хочеться багато говорити!" – слова, з яких розпочав свою промову брат Борис Квасніцький в богослужінні церкви села Вознесенського, куди нас люб'язно запросили тієї неділі.

Але відразу ж Борис добавив: "Говорити про любов та волю Божу!" Під час своєї короткої проповіді він розказав історію спілкування із одним чоловіком напередодні служіння. Той йому сказав, що дуже боїться смерті і це відчуття ніколи не полишає його. А також повідомив, що не вірить у Бога й життя після смерті.

Таке відчуття страху притаманне душі, яка не має захисту Господнього. Хоча розум тисне й переконує особистість, що мовляв "нічого немає", але вона(душа) кричить, бо має найбільшу потребу у присутності в ній Захисника.

Брат Квасніцький розказав про необхідність покаяння тому чоловікові. Тобто він має най найшвидше прийняти благодать Отця Небесного в Сині Його Ісусі Христі, щоб отримати не тільки спасіння душі для вічності, але й спокій та відвагу у теперішньому світі.

На прикладі притчі про "Багача та бідного Лазаря" брат проповідував чому йому так хочеться "багато говорити". Бо Слово Боже навчає та попереджає про невідворотні істини, що є в житті людини і які чекають її після земних мандрів. Адже колись доведеться дати звіт за час, що його ми мали тут. І невиправною трагедією стануть слова, подібні до тих, які почув багач.

"Згадай сину… " – слова, на які треба звернути увагу нині, бо колись вони можуть лунати, як жахливий вирок. Щоб не довелося колись"згадувати", треба нині "замислитися". Задати собі запитання тепер: " Чому я живу? Що хоче Бог від мого життя? Яка вічність чекає мене після смерті?" Ці запитання завжди присутні в розумі людини, але біда у тім, що вона також постійно "придушує" їх, щоб вони не мучили її сумління. Проте душа "кричить", бо для неї це найголовніше – мати захист Господній, без якого вона приречена на страждання і має неперервний страх.

Служіння у Вознесенському пройшло на великому піднесенні, бо Господь Сам надихав його силою Своєю. Кожна пісня, кожна молитва, кожне свідчення та кожний вислів прославляли Бога й тому все це не могло не збудовувати та приносити радості всім присутнім.

А ще відбулося невеличке зібрання членів церкви, на якому до місцевої громади прийняли нових людей. Вірніше вони не нові, але стали новими членами церкви у селі Вознесенському. Це брат Сергій та Олена Шульги, також Воронови: Анатолій, Ольга та їхній син Валерій. Сергій Шульга нині є В.О.пастора церкви, але при цьому був членом Золотоніської церкви "Благодать" і знаходився на випробувальному терміні, звершуючи служіння у Вознесенському. Тепер же підходить час до його рукопокладення і тому він вирішив стати повноцінним членом цієї церкви. Сім'я ж Воронових раніше були членами церкви у селі Лукашівка, але в силу сформованих обставин вони більше пов'язані із церквою саме у Вознесенському. І тому виявили бажання бути єдиними у всьому із цією громадою, щоб разом славити Бога та служити Йому плідно.

В Чапаєвці ж так само провели богослужіння, так само отримали духовне збагачення та так само славу за кожну річ підносили виключно Богу. Амінь!


Фото служіння у Вознесенському


  Поділись цією новиною



Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Фінансова підтримка

Якщо у вас є бажання підтримати церковне служіння, пишіть нам через форму контакти , вказавши в темі підтримка церкви.

Форма входу

Реєстрація

Календар

Наше опитування

Як часто Ви заходете на наш сайт?
Всего ответов: 19

Друзі сайта


Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0