chapaevka-church

Вибір спасенної душі

26,02,17 Служіння Церкви Христа Спасителя



8 Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа,
(Фил.3:8)


Відвідуючи церкву у Чорнобаї, ми почули яскраве свідчення того, як Господь змінює людину та виявляє їй постійне Своє Батьківське піклування. Молодий брат Павло із с.Хутори, повідав всім історію свого навернення, що є притаманною для багатьох людей, які увірували в Ісуса Христа.

"Із самого дитинства у мене були дуже негативні переконання саме до баптистів. Мій батько мав дуже вороже ставлення до таких християн і всіма силами передавав це мені та всій нашій сім'ї. При будь-якій спробі проповідувати нам, всяка людина наштовхувалася на певну агресію, злість та ненависть із нашої сторони.

Колись у мене з'явився друг з яким я проводив багато часу в радісних спілкуваннях. Ввесь тиждень ми разом з ним щось робили, розважались, просто розмовляли у надзвичайній приємності взаємного товариства. І ось одного разу я його запросив у подорож в неділю, а у відповідь почув, що він не може бо йде до церкви. Мене це дуже здивувало, бо вважав всіх, хто ходить до церкви якимись "затурканими" й "темними" людьми. Але вибухом стало те, що він сказав, що йде до баптистської церкви. Я був у такому шоці, що не міг себе вгамувати. Як? Мій найкращий в світі друг, - баптист?! Я нічого не міг із собою поробити і був у такому приголомшеному стані, що не міг навіть спати.

Я його дуже любив і тому не хотів його втрачати, тим більше, що він не був до мене настирливим із своїми переконаннями. Тому вирішив, якщо він мені не надоїдає, то й я буду дружити із ним тільки не буду йти у його церкву.

Але так трапилося, що одного разу я таки попав до нього на молодіжне служіння. Мене надзвичайно вразило все, що там відбувалося і Дух Божий сильно до мене проговорив. Мені не тільки сподобалося таке товариство, але й все те, що я там почув. Так згодом я почав ходити і в зібрання. Моє життя повністю змінювалося і я вже готувався до хрещення. Тоді я подумав, що треба про це сказати батькові. Але яка буде його реакція я тільки здогадувався. Проте здогадки мої виявилися навіть замалими. Батько так розгнівався, що припинив зо мною зовсім розмовляти.

Через деякий час, коли я вже охрестився, мій батько й мати погукали мене і сказали таку річ: "Вибирай: нове авто і забуваєш про церкву, або збирай речі і йди з дому!" Залишити дім зовсім юному хлопцю було не тільки важко, але й страшно. Як же я буду жити? – ввесь час я думав. Проте відмовитися від Бога я просто не міг. Він вселився в моє серце і наповнив його сенсом життя і досконалою радістю. Я збагнув Його безмежну любов, підтверджену стражданнями і смертю на Голгофі. "Нізащо я не залишу мого Христа!" – вирішив я і зібрав речі.

Коли я пішов із дому, то мене відразу ж приютили молоді друзі із церкви. Жив я в них, але в цей час навчався та ще й працював. Я ні в чому не мав нужди і в мене все було добре. Так минуло дев'ять місяців і ось одного разу прийшла моя сестра й сказала, що батьки просять мене прийти до них. Звичайно ж я не міг не піти, хоча і була невеличка образа на них.

Під час розмови із батьком я почув його пропозицію повернутися додому. Він сказав, що не буде проти моєї віри, але при умові, що я не буду їх "затягувати" в неї. Я погодився і повернувся в дім отчий. Проте ці дев'ять місяців зробили свій вплив на наші стосунки. Я відчував себе якимось чужим і коли мені щось потрібно було взяти в будинку я питався, неначе знаходжусь десь на квартирі, а не вдома. А найголовніше, що я не зміг мовчати про Спасителя Христа. Бачачи, як це нервує батька і всіх рідних, я вирішив знову йти з дому і жити самостійним життям.

Ввесь час я молюся за моїх рідних. За їхнє спасіння та щасливе життя у Христі. І нині я бачу, як помалу змінюється їхнє відношення до церкви. Й надіюся, що вони так само одного разу народяться від Господа та збагнуть, що нічого немає більш важливого для душі людської ніж те, щоб належати Спасителю своєму. Амінь!"

Історія цього хлопчини нагадала багатьом своє власне навернення, коли ми пізнали Бога та збагнули усю цінність єднання із Ним. Як з того часу всі цінності цього світу стали неспроможними сперечатися з Господом у першості вподобання душі людської. Як не дивлячись на шкоду певних обставин життя, серце стало обирати лише Христа і готове все віддати заради постійного наповнення Ним.

Тож нехай це свідчення нагадає всім нам, що колись і ми були "як ті вівці заблукані" та нині стали спасенними навіки дітьми Його. Нехай це спонукає всіх нас ніколи не забувати про своє положення та не піддаватися жодним спокусам світу, що пропонує не правдиве багатство, але приховану пастку для вічної душі.

Благословенним було служіння в Церкві смт. Чорнобай, після якого ми разом із місцевим пастором та ще одним братом відправилися до села Придніпровського, де провели таке ж натхненне служіння. А ще відбулася тепла та смачна "передача" громади Придніпровського церкві Чорнобаю, щоб другі піклувалися про перших та допомагали їм виконувати своє призначення на землі, як церкви Божої. Амінь!


  Поділись цією новиною



Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Фінансова підтримка

Якщо у вас є бажання підтримати церковне служіння, пишіть нам через форму контакти , вказавши в темі підтримка церкви.

Форма входу

Реєстрація

Календар

Наше опитування

Вам сподобався наш церковний сайт?
Всего ответов: 15

Друзі сайта


Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0