chapaevka-church

Привілей учнів Христа

02,04,17 Служіння Церкви Христа Спасителя



15 Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
16 Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його.
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
(Iван.13:15-17)


У людей завжди ведуться спори про те, хто є головнішим чи більшим за положенням, бо від того залежать і певні блага. Цей світ пронизаний жадобою до влади та багатства. Через це найчастіше виникають суперечки й конфлікти на землі і це є причиною практично всіх війн. Навіть серед учнів Христа з'являлися випадки сперечань про те, хто ж більший серед них(Лук.22:24). Одним із таких моментів була Остання вечеря Господа з учнями перед Голгофою. Бачачи цю недоречність серед Своїх обранців, Ісус робить те, що аж ніяк не вкладалося в голови апостолів. Він, будучи їх Учителем і Господом, обмиває ноги Своїм підопічним, порушуючи всі звичаї того часу щодо цього. Прислуговувати у такий спосіб мали лише ті, хто займав найменше положення, - положення рабів. Правда були і виключення, - особлива любов та повага до гостя ставали причиною такої дії.

Христос Своїм вчинком на ділі показав правдиву любов до учнів, яку ще більше підтвердив згодом на хресті. Він залишив Небеса і зійшов на цю грішну землю, взявши увесь гріх людей на Себе й тому ніщо вже не могло бути більш принизливішим. Обмити ноги учням було для Нього звичайною справою любові до них. Також цим вчинком Він дав урок не тільки апостолам, але й всім Його послідовникам на віки. Християнство неможливе без упокорення й жертовного служіння ближнім. І це має бути не "через силу", а природним явищем тих, хто пізнав Христа таким, як Він є, – люблячим, добрим, самовідданим для інших.

Господь не тільки логічно пояснив і наявне показав цей принцип, але й виголосив Божу обітницю благословення такого поводження. Він називає таких щасливими, не тому, що можна у такий спосіб щось "заробити" у Бога, але це буде виявом слухняності Отцю Небесному, що завжди супроводжується схваленням та нагородою Його.

Про це була проповідь у церкві села Квітневого, куди ми за розкладом поїхали проводити священнодію Спомину. Зібрання там було, як завжди наповнене духовним піднесенням, що проявлялося у простоті поклоніння. Не величність хору і не пишність будівлі, але небагата кімната та щирі серця сестричок відображали силу Божу, що звершується будь-де, незалежно від місця, обставин і часу.

Ми поверталися додому дуже щасливими від того, що змогли бути разом із сестрами у Христі в поклонінні вічному Богу, Який виявив милість і до нас та дав нам привілею служити іншим.


  Поділись цією новиною



Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Фінансова підтримка

Якщо у вас є бажання підтримати церковне служіння, пишіть нам через форму контакти , вказавши в темі підтримка церкви.

Форма входу

Реєстрація

Календар

Наше опитування

Як вам новий дизайн нашого сайта
Всего ответов: 43

Друзі сайта


Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0