chapaevka-church

Постійне піклування Батька

26,11,17 Служіння Церкви Христа Спасителя



Церква села Безбордьки, Драбівського району, на даний час не має свого "рукопокладеного" пастора. Місцевий брат Микола виконує функції старшого церкви, але кожного місяця на священнодію Спомину приїздять пастори з інших церков. Переважно церква "Благодать" м.Золотоноші робить це, бо саме вона несе на собі основну частку турботи про цю громаду. Та інколи й інші церкви долучаються до такої допомоги. Ось того разу й мені випала честь відвідати дорогих у Христі братів і сестер Безбородьок та разом із пастором Віктором Дєєвим звершити Вечерю Господню.

Коли я спостерігав за ходом недільного життя церкви, то був приємно підбадьорений тим, що церква справді має життя і має свої звичні, як для помісної церкви турботи. В Богослужінні приймали активну участь місцеві члени церкви, що виражалося у співах, віршах та проповіді. Недільна школа також провела своє заняття. А по-закінченні нас пригостили смачним обідом, наготовленим гостинними та вмілими руками сестричок.

Дивлячись на ту атмосферу знову й знову переконуєшся наскільки турботливий Батько, що не полишає Своїх дітей навіть у тій ситуації, коли церква ще немає свого офіційного пастора. Тому в молитвах ввесь час лунала подяка та прославлення Бога за Його доброту, а також прохання за свого особистого пастора.

Хоча на даний час ще немає твердої впевненості у кандидатурі на це служіння місцевого брата, та церква погодилася ревно молитися й досліджувати на придатність його згідно Слова Божого.

Тому поки-що й надалі продовжуватиме виконувати обов’язки "відповідального" брат Микола, а Господь в процесі буде виповняти нестачу цієї потреби, бо вірний Він і навіки Його милосердя (Повт.32:4; 1Хр.16:34).

Божа милість і сила Його, була яскраво явлена нам того дня навіть тоді, коли ми їхали на відвідини. Щоб дістатися місця завчасно, для попередньої бесіди з братами до служіння, ми вирішили їхати коротшою дорогою. Але насправді кажуть, що коротша дорога не завжди буває швидшою. Доїхавши до половини шляху, ми опинилися перед повністю зораним полем і дорогою, що була там раніше. Тільки колія від вантажівки вказувала на те, що хтось там проїздив. Повертатися назад означало, що ми запізнимося на годину не менше. Їхати вперед по ріллі, є дуже небезпечним загрузнути. Та не довго міркуючи ми поїхали далі. Те, що було на протязі всього багатокілометрового шляху треба було б бачити, бо словами всього не опишеш. В той момент я пожалкував, що в моєму авто немає авторегістратора. В декількох словах скажу, що я так крутив руля, що і на тренажерах так не займаються атлети. А пастор Віктор так славив Бога за кожен пройдений метр, що на землі мало-хто так це робить. Проте в той час ми добре усвідомлювали, що тільки "руки" Батька нас перенесли через ті чорноземні поля й поставили перед домом молитви у Бузбородьках. Коли ми про це розказали місцевим, то вони були просто вражені від того, як ми проїхали тією дорогою. І звичайно ж всі величали Бога за те, що Він нас провів. Назад ми, звичайно ж, повернулися іншим шляхом, щоб більше не спокушати нашого Бога.

Ця історія і обстановка в церкві села Безбородьки, гарно стверджує непохитну істину, що Бог ніколи не забуває нас і завжди надає Своєчасну допомогу нам. В свою чергу ми маємо також вірно славити Господа завжди, виявляючи це у нашому послуху Його Слову. Амінь!


  Поділись цією новиною



Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Фінансова підтримка

Якщо у вас є бажання підтримати церковне служіння, пишіть нам через форму контакти , вказавши в темі підтримка церкви.

Форма входу

Реєстрація

Календар

Наше опитування

Що б Ви хотіли, щоб ми добавляли на сайт?
Всего ответов: 20

Друзі сайта


Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0