chapaevka-church

Християнська єдність у звичайному житті

31,12,17 Богослужіння Церкви Христа Спасителя

29 Тоді учні, усякий із своєї спроможности, постановили послати допомогу братам, що в Юдеї жили. (Дiї.11:29)

4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, 5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, (1Кор.13:4,5)




Скільки разів доводилося чути від сторонніх схвальні відгуки про єдність "нащої" церкви, про її дружність, взаємовиручку і любов один до одного в противагу місцевій "традиційній" церкві.

Це звичайно радує, коли чуєш такі слова, але підноситися тут немає чим, адже така поведінка має бути в кожній помісній церкві, незалежно від її конфесії чи деномінації. Таке ставлення між членами церкви є природнім її станом, якщо звичайно ж церква виконує волю свого Господа(Iван.13:35).

Ще з перших років існування Церкви Божої, ми бачимо, як особливо чуттєво відносилися одновірці Христові до потреб один одного. Новий заповіт пронизаний цією сердечною турботою й любов'ю між християнами у всіх питаннях їхнього життя. Це стосувалося і елементарних фізичних потреб, і ще більш важливих духовних проблем братів і сестер у Господі.

В 11-розділі Дій св..апостолів, розповідається про реакцію віруючих Антіохії на майбутню проблему голоду християн в іншому місці. Причому пророки звістили, що дана біда охопить значно більшу територію ніж Єрусалим чи Палестина(Дії.11:28) і це означало, що можливо лихо спіткає і їх самих. Та вони повелися дійсно, як правдиві і люблячі брати й сестри. Вони, не лякаючись і не жалкуючи збирали поміч тим, хто нині вже знаходився в біді.

Цей випадок для нас, - сучасних християн, є дуже яскравим прикладом та натхненням бути вірними Господу, роблячи волю Його у всьому нашому житті. Дуже часто нас може лякати та чи інша обставина, що тисне на наш егоїзм. Може здаватися, що зараз мені не до потреб церкви чи братів, бо сам в не добрій ситуації. І слова Христа: " …У кого дві сорочці, нехай дасть немаючому; а хто має поживу, нехай робить так само" (Лук.3:11) наразі недоречні. Згадаймо тоді іншу істину, сказану Господом: " … Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили." (Матв.25:40). Кожна і будь-яка наша пожертва є не що не будь інше, як вдячність Богу за особисте спасіння. Коли ми так чинимо, то не робимо нічого особливого, бо всяка наша жертва є зовсім мізерною в порівнянні із Жертвою Ісуса для нас.

Проповідь брата Владислава Демиденка містила цю тему й заклик до всіх про щиру жертовність та справжню любов один до одного, як дітей Божих. Тим самим брат продовжив нашу серію проповідей на Книгу Дії св..Апостолів, яку ми продовжимо і в 2018 році, коли Бог дозволить.


  Поділись цією новиною



Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Фінансова підтримка

Якщо у вас є бажання підтримати церковне служіння, пишіть нам через форму контакти , вказавши в темі підтримка церкви.

Форма входу

Реєстрація

Календар

Наше опитування

Як вам новий дизайн нашого сайта
Всего ответов: 42

Друзі сайта


Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0