Сівачі й жнива


Приходить осінь, настають жнива,
Плоди збирати Господь просить.
І що посіяла твоя душа,
Те і зібрати серце мусить.

Поле всім Господь дає,
Зерно любові нам дарує.
Та у кожного життя своє,
По різному женці жнивують.

Є сівачі, що вітер засівають,
Від вітру "бурю чорную" пожнуть.
Колоски у них пусті, не дозрівають,
І змелють у млині лиху муку.

А як посіють на камінні зерна,
Їх без коріння палюче сонце запече.
Посіють при дорозі – не повернуть,
Того, що і посіяв бо пташка їх склює.

Є сівачі, що в терен сіють,
І забувають про зерно.
Сидять і про багатство мріють,
А поле їхнє бур'янами заросло.

Посій зерно у добру землю, у родючу,
Надією рясно його поливай.
Вірою знищую бур'ян колючий,
До Бога молись, щоб зберіг урожай.

І принесеш плодів у сто раз більше,
У вічне царство до Отця.
Господь старання твої не залишить,
Отримаєш від Нього достойного вінця.
Категорія: Вірші с.Любові Гончар | Додав: VeD (17.11.2011)
Переглядів: 765 | Теги: Сівачі й жнива, християнські вірші | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Фінансова підтримка

Якщо у вас є бажання підтримати церковне служіння, пишіть нам через форму контакти , вказавши в темі підтримка церкви.

Форма входу

Реєстрація

Наше опитування

Що б Ви хотіли, щоб ми добавляли на сайт?
Всего ответов: 20

Друзі сайта


Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0